Здорова шкіра людини виконує низку надзвичайно важливих функцій, які включають і захист від шкідливих факторів навколишнього середовища. Шкіра, а особливо поверхня шкіри рук, постійно заселена мікроорганізмами. Мікрофлора шкіри людини поділяється на резидентну та транзиторну.

Резидентна (постійна) мікрофлора представлена бактеріями, які постійно живуть і розмножуються в шкіряних покривах. У більшості випадків резидентна (постійна) мікрофлора не викликає патологічних процесів у пацієнтів при непошкодженій шкірі, однак може викликати інфекційний процес у випадках потрапляння в стерильні порожнини організму людини або пошкодження на шкіряних покривах. Кількість резидентної (постійної) мікрофлори можливо лише зменшити, а ось видалити її повністю не тільки практично неможливо, але й небажано та непотрібно.

Адже саме вона бере участь у створенні місцевого захисту шкіри та не дає можливості проникати та заселятися більш небезпечним мікроорганізмам.

Транзиторна (тимчасова) мікрофлора представлена мікроорганізмами, які тимчасово заселилися на шкірі рук; вони колонізують верхні шари шкіри та мають найбільше значення в епідеміологічному відношенні. Транзиторна (тимчасова) мікрофлора може складатися з різноманітних мікроорганізмів, включаючи патогенні, у тому числі й збудників нозокоміальних (внутрішньолікарняних) інфекцій. Представники транзиторної (тимчасової) мікрофлори виживають на здоровій шкірі недовго.

При пошкодженні шкіряних покровів, у тому числі й під час застосування неадекватних методів зволоження, миття чи антисептики рук, транзиторна (тимчасова) мікрофлора більш глибоко проникає в шари шкіри, витісняючи звідти резидентну (постійну) мікрофлору.

У 1843 році Ігнац Земмельвейс науково довів і підтвердив практичним додатком важливість процедури деконтамінації рук медичного персоналу для попередження виникнення нозокоміальних (внутрішньолікарняних) інфекцій. Тоді завдяки впровадженню в практику гігієнічної антисептики в акушерському стаціонарному відділенні, де працював Ігнац Земмельвейс, рівень смертності від ВЛІ знизився в десятки разів.

Минуло понад 150 років, але проблема знезараження рук персоналу лікувально-профілактичних закладів залишається актуальною.

Можна заперечувати, що руки медичних працівників надзвичайно частий інструмент для перенесення мікроорганізмів? А пацієнт, у якого забрала сили хвороба, операція? А якщо це ще й літня людина чи дитина? Як їй протистояти інфекціям? Інфекціям, які можна було попередити, скориставшись надзвичайно простою процедурою. Госпітальні інфекції є причиною страждань, смертей сотень, тисяч хворих і в розвинених країнах Європи, США.

Крім цього, навіть у "видатній Америці" внутрішньолікарняні захворювання завдають економічних збитків більше ніж на 5 мільярдів доларів щорічно через витрати на додаткові терміни госпіталізації та дорогого лікування.

Руки медичним працівникам необхідно мити часто та дуже ретельно. Але чим частіше та ретельніше персонал це виконує, тим більший ризик виникнення пошкоджень на поверхні шкіри. Більше того, часте миття рук звичайним рідким або форменим милом не тільки не зменшує ризик, а навіть навпаки — збільшує ймовірність передачі інфекцій у результаті розсіювання бактерій із забрудненої шкіри. Та й часу в медика, який виконує масу процедур, для того, щоб помити руки з миючим засобом просто не вистачає.

За розрахунками, які проводили Voss і Widmer (1997), щоб повністю дотримуватися рекомендацій звичайного миття рук у відділенні реанімації, необхідно витратити 16 годин робочого часу під час роботи бригади медиків, яка складається з 12 осіб. Така ситуація неприпустима та нереальна.

Але вихід є! Використання готових до застосування дієвих антисептиків. Але, незважаючи на доступність і простоту методу, за перевіреними даними досліджень, медичні працівники проводять антисептику рук лише в половині випадків, коли вона прописана та необхідна.

Гігієнічна антисептика рук — це обробка поверхні шкіри рук шляхом втирання антисептика в шкіру рук для ліквідації транзиторних (тимчасових) мікроорганізмів. Це процедура, яка найбільше прописана та повинна застосовуватися в лікувально-профілактичних закладах для знезараження рук. Адже гігієнічна антисептика рук застосовується в ряді випадків: перед входом в асептичні приміщення (передопераційну, стерилізаційні відділення, відділення реанімації, гемодіалізу та інше); перед виконанням інвазійних втручань (установлення катетерів, проведення ін'єкцій, бронхоскопії, ендоскопії та інше,); перед діяльністю, при якій можливе інфікування об'єкта (наприклад, приготування інфузій, наповнення ємностей розчинами та інше); кожним прямим контактом із пацієнтами; переходом від інфікованої до неінфікованої ділянки тіла пацієнта; контактом із стерильним матеріалом та інструментарієм; застосуванням рукавичок; потім після контакту з забрудненими предметами, рідинами чи поверхнями; контактом з уже введеними дренажами, катетерами чи з місцем їх введення; кожного контакту з ранами; кожним контактом із пацієнтами; зняттям рукавичок; користуванням вбиральнею; а також в інших випадках, залежно від ситуації.

Хірургічна антисептика рук — це процедура втирання антимікробного засобу (антисептика) у шкіру рук (без застосування води) для ліквідації транзиторних (тимчасових) мікроорганізмів та максимально можливого зниження кількості резидентних (постійних) мікроорганізмів. Хірургічну антисептику рук проводять перед будь-яким хірургічним втручанням із метою попередження інфікування хірургічної рани пацієнта та одночасного захисту персоналу від інфекцій, які передаються через кров або інше.

На сьогоднішній день серед антисептиків найбільш перспективною групою вважаються спиртовмісні засоби, які мають найбільш широкий спектр антимікробної дії та, головне, дають можливість надзвичайно швидко та якісно провести знезараження. Не без підстави передова роль у цій групі відведена етиловому спирту. Це пов'язано з винятковою антимікробною дією етанолу та пропанолу. Особливо дієвими є засоби на основі поєднання етанолу чи пропанолу з іншими спиртами. Саме до таких антисептиків належить засіб Інол.

Активна речовина Інола складається на 75% з етилового спирту та майже на 4% з ізопропілового спирту. Для пом'якшення рук та догляду за ними в рецептуру Інола введені спеціальні добавки. Завдяки головному компонентові, у засобі Інол мінімальний можливий час знищення мікроорганізмів, до нього не розвивається резистентність. Він діє на всі, навіть стійкі види бактерій і вірусів, не викликає побічних дій, реакцій та подразнень.

У сучасності багато країн чи територій, у тому числі закавказькі та східноєвропейські вважають перспективним напрямком використання водних антисептиків, що на відміну від спиртових не володіють дубільною дією на шари шкіри та слизові оболонки. Водний склад антисептика не тільки не погіршує водно-жировий баланс поверхні шкіри, а навіть стабілізує його, не висушує руки, дає можливість використовувати такі препарати регулярно протягом тривалого проміжку часу.

В Україні з таких засобів зареєстровано та дозволено до використання МОЗ препарат на основі полігуанідин фосфату — Аквін. Антисептик Аквін ефективно знищує бактерії, включаючи також стійкі госпітальні штами, віруси (у тому числі збудників парентеральних інфекцій і кишкових вірусних захворювань), гриби. Полігексаметиленгуанідину фосфат (активна речовина Аквіна) має виражений пролонгований антимікробний ефект, який виявляється протягом тривалого часу (до 3-х годин) навіть на незахищеній шкірі.

Застосування Аквіна сприятливо впливає на руки, пом'якшує та покращує стан шкіри. Аквін, завдяки оригінальному складу рецептури, використовується й для антисептики слизових оболонок, обробки ран (особливо гнійних, що потребують очищення).

Протягом тривалого часу в медицині застосовується антисептика на основі неорганічного йоду. Але набагато активнішим за своїми антимікробними властивостями є йодофори й особливо — повідон-йод (ПВП-йод). Ця речовина має згубну дію на бактерії, віруси, гриби. ПВП-йод зберігає високі антимікробні властивості навіть у присутності крові, плазми, не викликає розвитку резистентності в мікроорганізмів. Антимікробний ефект зберігається на шкірі протягом тривалого періоду після застосування.

Повідон-йод не токсичний при довгостроковому використанні, практично не викликає реакцій та подразнень, не дратує шкіру та слизові. Перевагою ПВП-йоду є хороша розчинність у воді та наявність миючих властивостей. Повідон-йод стимулює заживлення ушкоджень шкіри та слизової оболонки, швів, ран, опіків, інших пошкоджень. Цікавою особливістю повідон-йоду є посилення та прискорення антимікробного ефекту при його розведенні до певних концентрацій.

Ці властивості можуть пояснюватися збільшенням долі вільного йоду при послабленні зв'язків із полімерним комплексом у результаті розведення з водою (Посібник із дезінфекції та стерилізації в медичних установах, США, 2008 рік). Такими важливими властивостями володіє антисептик Йодискін, основою якого є повідон-йод. Тому Йодискін показаний для застосування антисептики рук, шкірних покривів, слизових оболонок, у тих же випадках, що і його активна речовина ПВП-йод.

Не проводити антисептику рук — величезна помилка. Просто, щоб запобігти виникненню подразнень, реакцій, дерматитів, інших неприємних явищ, необхідно ретельно вибирати антисептик, використовувати його належним чином, дотримуватися техніки обробки. Із цією ж метою в лікувальному закладі необхідно мати не один-два антисептики, а арсенал різноманітних засобів, який дасть можливість персоналу застосовувати не просто антисептик, а вибрати антисептичний засіб індивідуально кожному, що підходить саме для його шкіри.

Узято та адаптовано з журналу "Головна медична сестра"