Згідно з Законом «Про забезпечення санітарно-епідеміологічного добробуту населення» організація та проведення дезінфекційних заходів є однією з головних складових у комплексі боротьби та профілактики інфекцій. Це обумовлено в першу чергу такими факторами: наявність несприятливих тенденцій зростання захворюваності інфекційними хворобами (ВІЛ-інфекція, туберкульоз, хронічні парентеральні вірусні гепатити та інші); невпинне підвищення протягом минулої години ризику нозокоміального (внутрішньолікарняного) інфікування; реальна можливість перенесення особливо небезпечних інфекцій з інших країн та територій; дезінфекція та стерилізація були, є та залишаться найбільш дешевим, доступним і, головне, надійним засобом профілактики.
Дезінфекційні заходи, що проводяться в лікувально-профілактичних закладах включають у себе профілактичну та осередкову дезінфекцію.
При виникненні в ЛПУ випадків інфекційних захворювань чи небезпечного в епідеміологічному відношенні носійства збудників цих хвороб необхідне проведення осередкової (поточної та заключної) дезінфекції. Вона проводитися з метою попередження поширення інфекції поза межі осередку. Вибір дезінфекційного засобу та режиму його застосування обумовлюється видом і властивостями збудника захворювання.
Профілактична дезінфекція – це комплекс дезінфекційних заходів, що проводяться за відсутності інфекційних захворювань, ціль її проведення – попередження виникнення та поширення інфекцій. Вона здійснюється щоденно й включає знезараження різноманітних об'єктів лікарняно-профілактичного середовища (вироби медичного призначення, поверхні приміщень, предмети обставлення, медичні прилади й апаратура тощо); антисептичну обробку поверхні шкіри рук медичного персоналу та операційного й ін'єкційного поля пацієнтів; знезараження медичних відходів.
Генеральне прибирання у відділеннях ЛПЗ також має профілактичне направлення. Воно проводитися планово по графіку, затвердженому керівником медичного закладу. Кратність проведення генеральних прибирань визначається в залежності від призначення приміщення та у відповідності до вимог чинних нормативних документів.

Для проведення дезінфекційних заходів в ЛПЗ можуть використовуватися дезінфектанти з різних хімічних груп, вони повинні бути зареєстровані, підтведжені та дозволені до використання Міністерством охорони здоров'я та мати відповідні інструкції із застосування.
На сучасному етапі людству відомі тисячі хімічних сполук, що виявляють біоцидну активність, але практичне застосування можливе лише у випадку сотень. Багато біоцидних засобів навіть не допускаються до виробництва, або припиняється їх використання через низьку антимікробну активність чи доволі високу токсичність, небезпеку забруднення навколишнього середовища.
Останнім часом у створенні та виробництві дезінфектантів досягнуто значних успіхів. Основна увага приділяється розробці багатокомпонентних рецептур, у яких активні речовини поєднані в оптимальних співвідношеннях, мають широкий спектр антимікробної активності, що забезпечує знищення збудників вірусних та бактеріальних (включаючи вегетативні та спорові форми) інфекцій. Введення в рецептуру дезінфектантів нових модифікованих складових синергічно посилює антимікробну активність засобів та поліпшує їх миючі властивості, як-от запах, і при цьому не спричиняє руйнування конструктивних матеріалів об'єктів, які обробляються. В антисептики для обробки поверхні шкіри рук медичного персоналу обов'язково додаються речовини, що захищають шкіру в разі їх довгострокового використання.
Удосконалення медичних технологій та впровадження нових тонких інструментів і виробів із цінних металів, полімерних матеріалів та оптики, які не піддаються знезараженню за допомогою фізичних факторів (температура, тиск, опромінення) вимагають застосування все більш ефективних спеціальних хімічних рецептур, що не викликають негативних реакцій із матеріалами медичних виробів навіть при багатогодинному контакті.
Розрізняють декілька типів хімічних дезінфектантів: галоїдвмісні сполуки, перекисні сполуки, альдегіди, сполуки з гуанідиновою структурою, спирти, феноли, кислоти, четвертинні амонієві сполуки (ЧАС), третинні аміни.
Кожна з цих сполук має свій спектр антимікробної дії.

Фенольні сполуки  — це анахронізм у складі дезінфекційних засобів через надмірну токсичність та деструктивну дію. Вони вважаються небезпечними для здоров'я людей. Від використання фенолу в рецептурах деззасобів необхідно відмовитися повністю.
Галогенвмісні сполуки. Активними компонентами цієї групи сполук є хлор, йод або бром.
Найбільш часто використовують хлорвмісні препарати: гіпохлорит натрію, натрієва сіль дихлоризоциануронової кислоти, трихлорцианурова кислота, дихлорантин. Хлорвмісні сполуки мають широкий спектр антимікробної дії, дезодорувальний та відбілювальний ефекти, здатність до гомогенізації. Окремі хлорактивні речовини, які традиційно застосовувалися протягом багатьох десятиліть дешеві, проте мають певні недоліки: різкий неприємний запах, корозійну дію, для деяких характерна невисока розчинність у воді, токсичність, нестійкість при зберіганні, різке зниження активності в присутності органічних речовин, у тому числі білкової природи, корозійна дія на метали, зниження міцності тканин. Вони розглядаються як одне з основних першоджерел утворення надзвичайно небезпечного класу токсичних з'єднань — діоксинів у поєднанні багатьох ароматичних з'єднань, особливо фенолів, і приносять серйозну екологічну шкоду при потраплянні в навколишнє середовище.
Для зменшення кородувальної дії хлоровмісних засобів у їх склад вводять інгібітор корозії, а для надання таким препаратам миючих властивостей додають поверхнево-активні речовини.
Сучасні хлоровмісні засоби на основі дихлоризоциануронової кислоти та її похідних, як правило, мають або композиційний склад, або модернізовану форму випуску, що дозволяє значно нівелювати перераховані негативні якості, і застосовувати препарати для знезараження широкого діапазону об'єктів. За результатами наукових досліджень, що підтверджені практичним застосуванням, такі засоби більш активні у відношенні до збудників вірусних інфекцій та спорових форм бактерій у порівнянні з хлорним вапном, хлораміном.

Хлоровмісні засоби використовуються, в основному, для дезінфекції стійких до корозії поверхонь, санітарно-технічного обладнання, білизни та прибирального інвентарю, а також для знезараження виробів медичного призначення одноразового використання. Препарати на основі дихлоризоциануронової кислоти та її похідних, окрім цього, є засобами вибору для знезараження води, ємностей для питної води, харчових продуктів.

Препарати йоду мають виражену антибактеріальну, антивірусну та антигрибкову дію, але не володіють достатньою активністю щодо бактерій. Однак їм притаманний ряд недоліків, що може дещо знецінювати їх практичне застосування. Основним із них є подразнювальна дія на шкіру та слизові оболонки, здатність викликати опіки, реакції та подразнення. Крім того, йод має обмежену розчинність у воді, він летючий і вельми токсичний.
Останнім часом усе більш широке застосування мають так звані йодофори — комплексні сполуки йоду з розчинними у воді полімерами. Йодофори, а саме — повідон-йод, зберігаючи високі антисептичні властивості йоду, позбавлені більшості перерахованих вище недоліків (тобто — не подразнюють і не обпікають шкіру та слизові оболонки, не викликають реакцій та подразнень, прискорюють репаративні, або відновлювальні процеси). Вони володіють також миючими властивостями, що значно покращує процес знезаражування. Однією з позитивних властивостей йодофорів є збереження ними високої бактерицидної активності в присутності органічних речовин — білків, крові, гною. Бактерицидна дія йоду у вигляді вказаного комплексу значно пролонгується, або продовжується в порівнянні з його неорганічними сполуками.
Препарати йоду, а особливо йодофори, застосовуються в основному в якості антисептиків для шкіри та слизових оболонок.

Перекисні сполуки. Основним представником цієї групи дезінфекційних засобів є пероксид водню, який має широкий спектр антимікробної дії та екологічно безпечний. Але йому властиві такі недоліки: при попаданні на шкіру спричиняє хімічні опіки, має різку подразнювальну дію на слизові оболонки, руйнує та знебарвлює тканини та інші пофарбовані об'єкти, спричиняє корозію металів. Розчини перекису водню досить нестабільні, що створює незручності при їх транспортуванні, зберіганні та використанні. Та все ж, це надзвичайно перспективна група. Адже в сполуках з іншими хімічними групами та в поєднанні з антикорозійними й стабілізаційними складовими можна одержати препарати, які вважаються досить стабільними й не шкідливими з високими антимікробними властивостями.
Засоби цієї групи використовуються для дезінфекції поверхонь у приміщеннях, меблів, апаратури, медичних приладів, санітарно-технічного обладнання, лабораторного посуду, предметів для догляду. Перекисні сполуки та надкислоти використовують також для хімічної стерилізації термолабільних виробів медичного призначення та приладів.

Альдегіди. Як активні компоненти дезінфекційних композицій широко використовуються такі альдегіди: формальдегід (альдегід, метаналь), глутаровий альдегід, альдегід бурштинової кислоти, гліоксаль (щавелевий альдегід), ортофталевий альдегід.
Найбільш цінними властивостями альдегідів є: наявність антимікробної активності практично по відношенню до всіх видів та форм мікроорганізмів, відсутність шкідливого впливу на об'єкти. Проте ця група сполук фіксує білкові забруднення (зокрема, дах та мокротиння) на об'єктах, а тому потребує їх ретельного видалення перед дезінфекцією, а також має високий рівень токсичності, що не дозволяє використовувати їх достатньо широко для обробки поверхонь, білизни та посуду. Необхідно зазначити, що при використанні альдегідвмісних засобів, найважче попередити інгаляційний шлях проникнення альдегіду в організм робітників. Тому надзвичайно важливим є факт створення композиційних засобів з альдегідами у зв'язаному з іншими сполуками стані (наприклад з полігуанідинами). Такі засоби мають усі позитивні властивості альдегідвмісних препаратів, але при цьому, вони менш токсичні.

Цей клас дезінфекційних засобів використовується для дезінфекції та стерилізації виробів медичного призначення, включаючи хірургічні та стоматологічні інструменти, жорсткі та гнучкі ендоскопи та інструменти до них.

Спирти. Основними представниками зазначеної групи можна назвати етанол (етиловий спирт), 1-пропанол (н-пропиловий спирт), 2-пропанол (ізопропиловий спирт, ізопропанол), фенокосипропанол (2-фенокси-1-пропанол). Це екологічно безпечні й відносно не токсичні продукти, але дезінфекційні засоби цієї групи не мають спороцидних властивостей, тобто не знищують спори мікроорганізмів.

Препарати цього класу використовуються для обробки невеликих за площею поверхонь у приміщеннях, обладнання, предметів облаштування, приладів, важкодоступних для обробки та таких, що потребують швидкого знезараження та висихання. Спирти є також основними складовими антисептиків для шкіри.

Кислоти. Неорганічні кислоти мають більш сильну дію та більш широкий спектр антимікробної дії, ніж органічні кислоти, проте в сучасності вони не використовуються для дезінфекції в лікувально-профілактичних закладах через їх токсичну дію на організм людини.
Органічні кислоти, а саме гліколева (гідроксиоцтова), лимонна, малонова та молочна кислоти використовуються при обробці гемодіалізних апаратів. Деякі з кислот входять до складу комплексних антисептичних засобів. Надоцтова (пероксиоцтова) кислота має високі антимікробні властивості, навіть по відношенню до спорових форм бактерій.

Препарати цього класу застосовуються для хімічної стерилізації, але необхідно враховувати їх агресивну дію на конструктивні матеріали та нестабільність розчинів. 

Група четвертинних амонієвих сполук (ЧАС). У якості активних речовин цього класу у дезінфекційних композиціях найчастіше використовуються такі сполуки: катамін АБ, дидецилдиметиламоній хлорид, диоктилдиметиламоній хлорид, додецилтриметиламоній хлорид, тетрадецилтриметиламоній хлорид, гексадецилтриметиламоній хлорид.
ЧАС мають цілий ряд цінних якостей: низька токсичність та еколого-гігієнічна безпека, наявність миючих властивостей, достатня бактерицидна ефективність у відношенні до широкого спектра грам позитивних та грам негативних бактерій та інше. У той же час, збільшення концентрації ЧАС у деззасобі підвищує його деструктивну дію на оброблювані поверхні й негативно впливає на здоров'я людей, які з ними працюють. Вони ефективні для збудників кишкових і краплинних інфекцій бактеріальної етіології, грибів, деяких вірусів, однак недостатньо активні до культур протей і псевдомонад та сприяють формуванню резистентних штамів цих культур. Щодо мікобактерій туберкульозу, спор бацил та гідрофільних вірусів, то ЧАС малоактивні або неактивні зовсім. Тому деззасоби з групи ЧАС придатні для дезінфекції обмеженого кола об'єктів. На сьогодні на території США, Японії, Європи, засоби на основі ЧАС заборонені для дезінфекції інструментів та ендоскопів і залишаються актуальним лише для предметів лікарняно-профілактичного облаштування та в харчовій промисловості.
Водночас у поєднанні з іншими активними речовинами ЧАС утворюють дуже цікаві та перспективні сполуки. Із метою дезінфекції та передстерилізаційного очищення медичних інструментів також доцільно використовувати композиційні засоби, де однією зі складових є речовина з групи ЧАС. Такі дезінфектанти не фіксують органічні забруднення, а навпаки очищують поверхні.

Сполуки з гуанідиновою структурою. Цю групу дезінфекційних засобів представляють різні похідні гуанідину. Серед них найбільш часто застосовуються полігексаметиленгуанідину хлорид, полігексаметиленгуанідину фосфат та хлоргексидину біглюконат. Полігуанідини – одна з перспективних груп сучасних деззасобів. Вони мають низьку токсичність, високу стабільність, не пошкоджують об'єкти, що знезаражуються. Особливістю речовин цієї групи є здатність утворювати на оброблених поверхнях плівки, що забезпечують тривалу залишкову бактерицидну дію.

Такі засоби використовуються для дезінфекції різноманітних поверхонь, виробів медичного призначення. До засобів з гуанідиновою структурою надежить ряд антисептиків для обробки слизових оболонок, шкіри та прилеглих тканин людини.

Третинні аміни (амфотензіди). Засоби на їх основі мають широкий спектр антимікробної дії, що включає: бактерицидні, віруліцидні, фунгіцидні властивості. Особливо важлива їхня висока активність по відношенню до збудників туберкульозу. Амфотензіди мають гарні миючі й очищувальні властивості. У той же час, значна частина науковців не виключає здатність таких препаратів викликати реакції та подразнення, що звужує, а надто унеможливлює їх широке застосування в присутності пацієнтів, відвідувачів. Неоднозначна й наукова думка щодо використання цієї групи засобів із метою хімічної стерилізації. У сучасності в жодній із європейських країн, Японії, США засоби на основі третинних амінів для хімічної стерилізації та для дезінфекції високого рівня не дозволені.
Засоби на основі третинних амінів використовуються для дезінфекції, особливо дезінфекції, сумісної з достерилізаційним очищенням виробів медичного призначення, дезінфекції різноманітних поверхонь, об'єктів облаштування.

Комбіновані дезінфекційні засоби, в залежності від їх складових активних речовин (ЧАС, ЧАС+альдегіди, ЧАС+третинні амонієві сполуки, ЧАС+похідні гуанідинів, похідні гуанідинів+перекисні сполуки, перекисні сполуки+похідні гуанідинів тощо), різних функціональних добавок (наприклад інгібітори корозії, регулятори рН і так далі) можуть застосовуватися для обробки поверхонь, меблів, для знезараження виробів медичного призначення, для дезінфекції, сумісної з достерилізаційним очищенням медичних інструментів та інше.
Завдяки комбінації різних активних складників забезпечується широкий спектр антимікробної дії препаратів. Для надання таких властивостей дезінфекційним засобам, сучасні виробники використовують хімічні речовини, що самі собою належать до самостійних груп активних сполук, а в поєднаннях синергічно посилюють антимікробну дію.

Пріоритетні вимоги до вибору дезінфекційних засобів можна звести до наступних найважливіших аспектів: спектр антимікробної активності та як результат – ефективність застосування; безпека для здоров'я людини та екологічна безпека засобу; економічний фактор (наскільки економічно вигідне застосування препарату); відсутність пошкоджувальної дії на конструктивні матеріали виробів медичного призначення, медичного обладнання та апаратури.

Одне з важливих питань ефективного використання дезінфекційних засобів – попередження формування резистентності в деяких мікроорганізмів у першу чергу збудників нозокоміальних (внутрішньолікарняних інфекцій) у ході довгострокового використання препаратів. Швидкість формування резистентності залежить як від виду мікроорганізмів, так і від властивостей самих дезінфектантів. Відтак, зазначається більш швидка поява стійких штамів мікробів до ЧАС, тоді як до альдегідвмісних засобів такі мікроорганізми виявляють її набагато рідше.
У світовій практиці для попередження виникнення в лікарняно-профілактичному закладі резистентних штамів мікроорганізмів до дезінфекційних засобів використовується метод чергування застосування деззасобів із різними активними речовинами.
За даними фахівців, створення якісного дезінфекційного засобу – це нелегкий процес, який триває не один і навіть не два роки, починаючи з вибору рецептури (дуже часто на основі вже раніше затвердженої, яка щонайкраще себе зарекомендувала) і завершуючи вже багатоступеневими дослідженнями безпосередньо в умовах практичного використання.
Враховуючи стан фінансування лікувально-профілактичних закладів зрозуміло, чому керівник у першу чергу звертає увагу на вартість дезінфекційного засобу. Але закупівля якісного препарату, при виборі якого враховуються об'єкти застосування, спектр антимікробної дії, токсичність, миючі властивості, умови використання, наприкінці принесе більшу економічну вигоду. Найдорожчим вважається той деззасіб, який насправді не працює, а тільки забруднює довкілля та шкодить здоров'ю персоналу та пацієнтів.

Узято та адаптовано з журналу "Практика управління медичним закладом"