Щороку в лікувально-профілактичних закладах (ЛПЗ) виконуються мільйони хірургічних і ще більше інвазивних медичних процедур. Величезний ризик при виконанні таких маніпуляцій – передача збудників інфекційних хвороб. При цьому, передача патогенного агента може відбуватися як від людини до людини (наприклад, вірус гепатиту В), так і заноситися з предметів лікарняного середовища (наприклад Pseudomonas aeruginosa).
Стерилізація та дезінфекція – незамінні заходи в системі попередження передачі та поширення нозокоміальних (внутрішньолікарняних) інфекцій (ВЛІ).
Процес стерилізації – це знищення всіх видів і форм мікроорганізмів, включаючи спори, на об'єктах зовнішнього середовища за допомогою фізичних чи хімічних методів. Хімікати, що використовуються для знищення всіх форм мікроорганізмів – хімічні стерилянти. Ці ж герміциди можуть використовуватися й для дезінфекції високого рівня, при цьому застосовується коротший термін експозиції, ніж для стерилізації.
Дезінфекція – це знищення патогенних мікроорганізмів (за виключенням спорових форм) із поверхонь предметів. 
Учений Сполдінг розробив раціональний підхід до знезараження виробів медичного призначення, предметів, обладнання, що застосовуються для догляду. Розділивши лікарняне обладнання на критичні, напівкритичні та не критичні предмети, він зумів остаточно зрозуміти систему підходу до проведення дезінфекційних заходів та, які саме дезінфектанти в тій чи тій ситуації необхідно використовувати.
Критичні предмети – це предмети, що контактують зі стерильними поверхнями чи порожнинами, або з кровоносною системою організму людини, вони повинні бути стерильними. У разі наявності на них навіть мізерної кількості мікробів, виникає високий ризик інфікування. Приклад критичних предметів: хірургічні інструменти, серцеві катетери, імплантанти та ультразвукові зонди, що застосовуються для стерильних порожнин організму тощо. Для їх знезараження використовуються різноманітні методи стерилізації, у тому числі й хімічні (у випадках застосування термолабільних інструментів, коли більш надійні методи неможливі).
Напівкритичні предмети – це предмети, що контактують зі слизовими оболонками. До таких виробів належать: наркозо-дихальна апаратура, деякі ендоскопи, манометричні стравохідні зонді тощо. Інтактні слизові оболонки зазвичай стійкі до дії спор бактерій, але залишаються вразливими по відношенню до вірусів, грибів, вегетативних форм бактерій, включаючи й збудників туберкульозної інфекції. Тому, напівкритичні предмети підлягають дезінфекції високого рівня, у результаті якої знищуються всі види мікроорганізмів (у тому числі мікобактерії туберкульозу) за виключенням деяких спор. Використовують дезінфекційні засоби, що за короткий термін експозиції забезпечують знищення мікобактерій туберкульозу.
Не критичні предмети – це предмети, що контактують із непошкодженими шкіряними покривами й не контактують зі слизовими оболонками. Непошкоджена шкіра служить ефективним захистом від більшості мікроорганізмів і «стерильність» предметів, що з нею контактують можна вважати «не критичною». Прикладом некритичних предметів є: манжети тонометра, костилі, підкладні судна, підлога, тощо. Повинен бути диференційований підхід до процедури знезараження в залежності від того, де використовуються або розташовані не критичні предмети (застосовуються при виконанні процедур, поверхні в операційних, чи це підлога або санітарно-технічне обладнання у вбиральнях тощо). В залежності від цього можуть використовуватися дезінфектанти проміжного рівня (знищують бактерії, віруси, гриби) та низького рівня (знищують вегетативні бактерії, деякі віруси й гриби).
Класифікація за Сполдінгом зрозуміла, логічна, протягом десятиліть успішно застосовувалася в багатьох розвинених країнах світу. Та час вносити свої зміни. Адже за більш ніж 30 років з'явилися нові медичні технології, медицина збагатилася науковими відкриттями, включаючи й знання в області мікробіології, що успішно застосовуються на практиці. Устаткування й апаратура стали більш складними, багатогранними, виконаними з різноманітних конструктивних матеріалів. Тому й підходи до знезараження медичних виробів, предметів лікарняного середовища потребують об'єктивних коректив.
Об'єми та напрямки дезінфекційних заходів в ЛПЗ визначаються профілем підрозділів, значенням дотримання протиепідеміологічного режиму, механізмом розвитку епідеміологічного процесу при різних інфекційних захворюваннях. Як показали дослідження, проведені в лікувальних закладах, існує пряма кореляція між кількістю деззасобів, що використовується в ЛПЗ та рівнем захворюваності гнійно-септичними інфекціями.
Питання прибирання приміщень у лікувально-профілактичних закладах здається надто завчасним і прозаїчним. Проте, воно має дуже велике значення в збереженні безпеки лікарняного середовища та вимагає серйозного й грамотного ставлення.
Серед санітарно-протиепідеміологічних заходів, які забезпечують профілактику ВЛІ, обробка поверхонь у приміщеннях ЛПЗ займає важливе місце. За правило повинне бути прийняте твердження про те, що зони ризику (зонування безпосередньо наближені до пацієнтів) повинні оброблятися регулярно, а в разі необхідності (після контамінації) — додатково.
Обробка поверхонь у приміщеннях ЛПЗ складається з таких етапів: очищення від пилу, бруду, субстратів біологічного походження та дезінфекція, тобто знищення збудників інфекційних захворювань. Звичайно ж зручно, коли застосування засобу забезпечує знищення широкого спектру мікроорганізмів і при цьому, завдяки наявності мийних властивостей, одночасно проводиться миття поверхонь. Саме через це надається перевага дезінфекційним засобам, що мають дезінфекційні та хороші миючі властивості.
Отже, засоби для дезінфекції поверхонь у приміщеннях ЛПЗ повинні відповідати таким вимогам: забезпечувати знищення патогенних мікроорганізмів при кімнатній температурі; виявляти миючі властивості або бути сумісними з миючими засобами; мати досить низьку токсичність (4-3 клас безпеки) для людини, та не спричиняти шкоди навколишньому середовищу; не повинні пошкоджуватися поверхні з різних видів матеріалів; бути стабільними, пожежобезпечними, простими у використанні; не фіксувати органічні забруднення.
Для досягнення мікробоцидного ефекту необхідно вміти правильно вибирати дезінфекційний засіб, який буде відповідати поставленому завданню. Для цього потрібно знаті основні властивості, особливості та характеристики деззасобів.
Враховуючи зазначені критерії, для дезінфекції поверхонь у приміщеннях ЛПЗ доцільно застосовувати, у першу чергу, засоби, які належать до групи катіонних ПАР (похідні гуанідинів, третинні аміни, четвертинні амонієві сполуки), оскільки вони мають хороші миючі властивості. Рекомендоване використання композиційних препаратів на основі перерахованих хімічних груп, що забезпечує широту спектру антимікробної дії. Доцільним є використання деззасобів з пролонгованою, або продовженою протимікробною дією, особливо для знезараження великих поверхонь при проведенні генеральних прибирань. Дезінфектанти на основі полігуанідінів (Пагі) за рахунок створення на поверхнях, що обробляються, полімерної плівки забезпечують довготривалий захист від проникнення й розмноження мікроорганізмів. Успішно використовуються для знезараження різноманітних поверхонь дезінфекційні засоби на основі поєднання в якості активних речовин полігуанідинів із перекисом водню. Адже це зумовлює досить високий рівень дезінфекції, пролонговану, або продовжену дію, водночас ці засоби безпечні для персоналу та довкілля. Зазвичай деззасоби на основі глутарового альдегіду можна застосовувати для знезараження, але в присутності пацієнті через їхню токсичність — неприйнятно. Виняток складають препарати, де в якості активних речовин глутаровий альдегід поєднаний із полігуанідином. У такому випадку, глутаровий альдегід перебуває у зв'язаному стані, цим самим попереджається його випаровування в повітря робочої зони, та він не попадає в організм робітників інгаляційним шляхом. Такі засоби вкрай необхідні для дезінфекції в приміщеннях з особливо високими вимогами до санітарно-епідеміологічного режиму (операційні, маніпуляційні, процедурні, тощо). Використання хлорактивних засобів прийнятне при наявності в них миючих властивостей або за можливості додавання до них миючих засобів безпосередньо перед використанням. У практиці лікувально-профілактичних закладів серед хлоровмісних деззасобів стали широко використовувати препарати 3-го покоління – на основі дихлоризоцианурату натрію. Досвід абсолютно виправданий. Такі дезінфектанти, у порівнянні з іншими хлоровмісними засобами, значно активніші по відношенню до вірусів, збудників туберкульозної інфекції й менш токсичні.
У сьогоденні застосування дезінфекційних засобів із інших хімічних груп через різні причини (фіксація органічних забруднень, токсичність для людей, і тому подібне) для обробки поверхонь у приміщеннях використовувати не бажано.
Найбільш жорсткі вимоги висуваються до санітарного стану і, відповідно до проведення прибирань у приміщеннях інфекційних, хірургічних, акушерських стаціонарних відділень, процедурних, перев'язувальних, оглядових стоматологічних кабінетів, відділень для людей із послабленою імунною системою та інтенсивної терапії, пологових будинків тощо, де має місце найвищий ризик виникнення ВЛІ.
На сучасному етапі, при виборі адекватного дезінфекційного засобу постає питання чутливості мікроорганізмів до них. Із метою попередження формування резистентних штамів існує виправдана практика використання методу чергування дезінфекційних засобів із різними групами активних речовин. У лікувально-профілактичному закладі заздалегідь складається план-графік зміни деззасобів, який враховується при їх закупівлі.
Перед проведенням дезінфекції медичний персонал повинен уважно вивчити Методичні вказівки із застосування подібного засобу, звертаючи увагу на спектр антимікробної дії (чи забезпечить засіб знищення мікроорганізмів що знаходяться на поверхні), параметри токсичності (чи можна використовувати засіб у присутності людей, які використовувати заходи безпеки при роботі з ним тощо), чи має засіб миючі властивості, а також правила приготування та спосіб застосування засобу.
Розчини дезінфекційних засобів готують у спеціальному приміщенні, яке обладнане припливно-витяжною вентиляцією, або у витяжній шафі. Персонал, що зайнятий приготуванням розчину повинен працювати в спецодязі: халат, шапочка, маска, гумові рукавички, а якщо є вказівки, то респіратор визначеної марки та захисні окуляри. Розчини деззасобів готують шляхом змішування деззасобу з водопровідною водою в спеціальному технічному посуді (ємності). Найбільш зручні для використання градуйовані ємності, що дозволяють дозувати інгредієнти.
Необхідну для приготування робочого розчину кількість деззасобу у вигляді порошку зважують на вагах або користуються спеціальними вимірювальними ємностями. Дезінфекційні засоби у вигляді водних або спиртових концентратів для приготування розчину вимірюються за допомогою проградуйованої склянки, піпетки чи шприца.
Для отримання необхідної концентрації робочого розчину важливо дотримуватися рекомендованого співвідношення засобу та води (викладено в Методичних рекомендаціях до шкірного конкретного засобу). Частіше при приготуванні робочого розчину спочатку в ємність наливають необхідну кількість води, потім додають до неї дезінфекційний засіб, розмішують та закривають кришкою до повного розчинення.
Залежно від хімічної природи робочі розчини деяких засобів можуть готуватися заздалегідь у закритій ємності й зберігатися в спеціальному приміщенні до використання деякий час (добу чи більше), інші необхідно використати одразу після приготування. Із метою попередження контамінації робочих розчинів мікроорганізмами (незважаючи на те, що в багатьох Методичних рекомендаціях допускається досить тривалий термін зберігання) усе ж краще готувати робочі розчини перед застосуванням чи на початку робочої зміни.
Дезінфекційні роботи з використанням хімічних деззасобів можуть здійснюватися наступним чином: зрошенням робочим розчином дезінфекційного засобу поверхонь приміщень, обладнання, меблів, транспортних засобів тощо за допомогою гідропульта, автомакса чи іншої дезінфекційної техніки; нанесенням аерозолю дезінфекційного засобу на поверхні приміщень, обладнання, меблів, транспортних засобів тощо за допомогою розпилювача, який забезпечує переважно дрібнокрапельне розпилення робочого розчину дезінфекційних засобів; знезараженням герметичних приміщень (бокси, спеціальні транспортні засоби тощо) аерозолями дезінфекційних засобів; протиранням поверхонь меблів, обладнання, іграшок, виробів медичного призначення, предметів догляду за людьми тощо, ганчір'ям, яке ретельно просякнуте робочим розчином дезінфекційного засобу; занурюванням у робочий розчин дезінфекційного засобу посуду, білизни, іграшок, виробів медичного призначення, предметів догляду за людьми, інвентарю, дрібної тари тощо; засипанням виділень, залишків їжі, туші, сміттєзбірників, ґрунту тощо дезінфекційними засобами, які виробляють у формі порошків, гранул; обробкою пароформаліновою сумішшю в дезінфекційних камерах одягу, взуття, білизни, м'яких іграшок тощо; об'ємним методом (повне заповнення робочим розчином дезінфекційного засобу) технологічних місткостей, трубопроводів, комунікацій тощо; циркуляційним методом трубопроводів, комунікацій, водопровідної та каналізаційної мережі; розведенням порошкових чи рідких дезінфекційних засобів у води колодязів, басейнів та штучних ємностей.
Для обробки поверхонь у приміщеннях ЛПЗ найбільш прийнятним вважається спосіб протирання, який дозволяє поєднувати процес дезінфекції з миттям об'єкту.
Для дезінфекції невеликих важкодоступних поверхонь, а також для термінової обробки невеликих за площею поверхонь використовуються дезінфекційні засоби методом розпилення за допомогою ручного розпилювача або засобу в аерозольному пакуванні.
При проведенні заключної дезінфекції в ЛПЗ, при перепрофілюванні ЛПЗ, іноді при проведенні генеральних прибирань поверхні обробляють способом зрошення з гідропульту або іншого пристрою, який дозволяє обробити приміщення великого обсягу.
Санітарно-технічне обладнання протирають серветками або чистять щітками (йоржами), змоченими в дезінфекційному розчині або використовують чистильно-дезінфекційні засоби у вигляді порошку, пасти, гелю або іншої готової форми, рекомендовані для цих цілей та тих, що мають також миючі, відбілювальні, дезодорувальні властивості. Частіше це хлор або кисневмісні засоби. Прибиральний інвентар: ганчірки, серветки, губки, мочалки тощо – після прибирання приміщень та обробки об'єктів замочують у дезінфекційному розчині, після закінчення експозиції перуть, або миють, прополіскують водопровідною водою, висушують та зберігають у відведеному місці. Використані ганчірки, серветки тощо можна дезінфікувати також кип'ятінням. Ємності, із яких проводилася обробка приміщень, звільняють від використаного дезінфекційного розчину, миють та висушують. Йоржі, щітки замочують у дезінфекційному розчині на визначений термін, після чого ополіскують водопровідною водою. Усі засоби для прибирання приміщень повинні знаходитися в окремій кімнаті, кожен на своєму, відведеному для нього місці, бути промарковані у відповідності до того, для обробки якого об'єкту та якого приміщення вони призначені.
При приготуванні дезінфекційних розчинів дуже важливо дотримуватися наступних правил: попередньо відміряти чи відважити необхідну кількість дезінфекційної речовини в суворій відповідності з робочою концентрацією та кількістю розчину, що готується; із метою запобігання зменшенню активності дезрозчинів рекомендується робочі розчини готувати безпосередньо перед використанням, незалежно від можливого терміну зберігання невикористаних розчинів; при користуванні дезінфекційними речовинами, особливо тими, яким притаманна леткість, приготовані безпосередньо перед застосуванням розчини необхідно тримати в закритих ємностях; дезінфекційні розчини, що розкладаються під дією світла, готують і зберігають у темному скляному посуді чи в посуді, захищеному від дії світла; забороняється доповнювати ємності з частково витраченим розчином; посуд після використання розчину перед повторним наповненням необхідно стерилізувати або дезінфікувати (краще термічно) або промити та обробити хімічними дезінфектантами.
Особа, яка готує розчин, вказує на ємності назву препарату, концентрацію, дату та ставить свій підпис.
У випадку застосування препаратів, які швидко втрачають активний хлор через нестійкість (наприклад, гіпохлорит натрію, хлорне вапно), необхідно перед застосуванням та в процесі використання регулярно визначати вміст активного хлору в розчинах та в концентраті із застосуванням лабораторних методів досліджень.
Слід прагнути до застосування найбільш оптимальних концентрацій із точки зору витрат концентрату та ефективності робочих розчинів.
Антимікробна активність дезінфекційного засобу залежить від концентрації розчину та тривалості його дії. Найбільш поширені помилки, що ведуть до неефективної дезінфекції, такі: неправильне приготування розчину (висока мінералізація або мікробне забруднення води, що використовується для приготування робочих розчинів, невідповідна температура води, відсутність активатора, неповна розчинність порошкоподібної речовини тощо); недостатня концентрація засобу; недостатня тривалість дезінфекції; неправильно підібрана сфера застосування препарату; інтенсивне забруднення органічними субстратами, які згортаються від дії дезінфектанту та перешкоджають очищенню (у разі застосування деззасобу, що не має миючих властивостей і втрачає активність в умовах подібного забруднення); забруднення хімічними засобами, які інактивують дію дезінфектантів; невідповідність або забруднення ємності для дезінфекції, відсутність кришки; недотримання методу чергування активих речовин при виборі деззасобу.

При необхідності планування придбання деззасобів на конкретний період виникають труднощі при обчисленні обсягів закупівель. Із метою проведення розрахунків необхідної кількості деззасобів для потреб ЛПЗ необхідно враховувати профіль та потужність лікувально-профілактичного закладу. Нижче наведені орієнтовні розрахунки:
1 Витрат антисептичних засобів для дезінфекції приміщень під час проведення поточного прибирання (Х — річна потреба у кг або л):
Х = Qх (NK/100) x S (1) де:
Q – число дезінфекцій із розрахунку кількості робочих днів та кратності проведення дезінфекції згідно з санітарними нормами та правилами;
N – норма витрат дезрозчину на 1 м кв у літрах (згідно з Методичними вказівками щодо застосування конкретного засобу);
K – концентрація дезрозчину;
S (1) — площа приміщень, меблів, медобладнання, умивальника та інше, що підлягає проведенню дезінфекції.

Витрат деззасобів для дезінфекції медичного обладнання під час роботи після шкірного пацієнта (Х — річна потреба у кг або л)
Х = Q х (NK/100) x S (2) хг де:
S (2) — площа кушетки або крісла стоматустановки або іншого обладнання, яке використовувалося під час роботи.
Q – число дезінфекцій із розрахунку кількості робочих змін;
N – норма витрат дезрозчину на 1 м кв у літрах (згідно Методичних вказівок щодо застосування конкретного засобу);
K – концентрація дезрозчину;
r – середня кількість прийнятих пацієнтів або відвідувачів за зміну;

Витрат дезінфекційних засобів для дезінфекції при генеральному прибиранні (Х — річна потреба у кг або л):
Х = Qх (NK/100) x S (3) де:
Q – кількість генеральних прибирань згідно з санітарними нормами та правилами;
N – норма витрат дезрозчину на 1 м кв у літрах (згідно з Методичними вказівками щодо застосування конкретного засобу);
K – концентрація дезрозчину;
S (3) — сумарна площа: S стелі* + S підлоги + S стін + S всі поверхні обладнання + S всі поверхні меблів + S підвіконня + S раковини, крана, S дверних ручок + S іншого;

— рахують при необхідності обробки стелі.

Витрат деззасобів для дезінфекції санітарно-технічного обладнання (раковини, ванни, душові кабіни, інше устаткування) (Х — річна потреба у кг або л):
Х = Qх (NK/100) x S (4) де:
Q – число дезінфекцій із розрахунку кількості робочих днів та кратності проведення дезінфекції згідно з санітарними нормами та правилами;
N – норма витрат дезрозчину на 1 м кв у літрах (згідно з Методичними вказівками щодо застосування конкретного засобу);
K – концентрація дезрозчину;
S (4) — площа поверхонь раковин, ванн тощо;
Для об'єктивної оцінки вартості дезінфекції при виборі дезінфекційного засобу для потреб ЛПЗ необхідно порівнювати вартість обробки 1 кв м поверхні різними засобами:
Сп — вартість дезобробки 1 кв м поверхні (грн) розраховується за формулою:
Сп = (Сі x D) /1000, де
D — витрати робочого розчину на обробку 1 кв м поверхні (мл) – наведена в Регламентах
1000,0 — 1000 мл
Сі — вартість 1 л робочого розчину розраховується за наведеною нижче формулою:

Сі — вартість 1 л робочого розчину розраховується за формулою:
Сі = AxB, де

1000,0 — 1000 мл
А — вартість 1 л (кг) деззасобу (концентрату) в грн
В — кількість мл (г) препарату, необхідного для приготування 1 л робочого розчину заданої концентрації (наведена в Методичних вказівках щодо застосування деззасобів).

Узято та адаптовано з журналу "Головна медична сестра"